Перед вами тези кандидата біологічних наук Харківського національного педагогічного університету імені Г. Сковороди Дмитра Лєонтьєва щодо дивного сотворіння - Евглени зеленої.
Тема, якої я постійно торкаюся у розмові з вчителями, але особливого прогресу не бачу. До виправлення застарілої помилки ще далеко – занадто вже вона в’їлася в мозок.
Тож не зайве буде повторити, тим більше що цього разу я спиратимуся не на якийсь новомодний філогенетичний аналіз, а на працю монографа евгленових Тетяни Григорівни Попової, видану далекого 1966 року.
Отже.
Запам’ятайте.
1. Види роду Евглена не здатні до фагоцитозу. Взагалі.
2. Їхня «глотка» – це джгутикова кишеня, вона нічого не ковтає.
3. Решта евгленових, наділених хлоропластами, також не здатні до фагоцитозу.
4. Опинившись у темряві (а деінде і на світлі) евглена всмоктує через поверхню розчинену органіку. Це – осмогетеротрофний (абсорбційний, голофітний) спосіб живлення, притаманний грибам.
5. Отже у межах старої «шкільної» парадигми, евглена не «напіврослина-напівтварина», а напіврослина-напівГРИБ».
Так, гриб. Осмотрофний гетеротроф.
Ну і що, що з джгутиком? У половини грибів є джгутики.
Ну і що, що рухається? Слизовики ще й не так рухаються. А губки - ні.
6. Вам потрібний для занять приклад «тваринного джгутиконосця» з нормальним фагогетеротрофним (голозойним по-старому) живленням? Їх тисячі. Навіть серед евглен (тільки первинно бесхлорофільних). Або візьміть хоанофлагенят, від них пішли тварини, це цікаво.
7. Вам потрібний приклад «нормального» міксотрофа, що здатний до фотосинтезу і фагоцитозу? Такі теж бувають. Динофіти, катаблефариди, гаптофіти. Але не евглени.
8. Ну а в сучасній систематиці тип живлення взагалі не береться до уваги. Звичайно, евглена не рослина, не тварина, не гриб, і, головне, не щось середнє між ними. Вона - придставник супергрупи Дискоба, де поряд з нею сидять трипаносома і акразієвий слизовик. Так от.
9. Дихаємо, п’ємо м'ятний чай, звикаємо.
| 
