Фахівці Інституту Макса Планка (Німеччина) секвенували геном аксолотля, личинки мексиканської амбістоми, різновиди земноводних, і визначили в ньому ключові гени, що відповідають за регенерацію кінцівок

За словами вчених, тепер у них в руках є карта, яка вказує шлях до відновлення пошкоджених тканин, пише New Atlas.

Ambystoma mexicanum не дуже прив'язана до своїх лап - та й з чого б, якщо вона завжди може відростити нові? За пару тижнів вона здатна відновити кістки, м'язи, нерви і все інше.

У порівнянні з можливостями людини відрощувати волосся і нігті здатності саламандри регенеруватися після перелому хребта або втрати очей вражають. Саме це її вміння і привертає увагу наукової спільноти.

Для того щоб розкрити секрети регенерації мексиканської саламандри, міжнародна команда вчених провела секвенування геному цього земноводного. Це виявилося непросто - її геном складається з 32 мільярдів пар основ ДНК, тобто в 10 разів більше, ніж у людини.

На сьогодні це найбільший набір генів, який змогли записати вчені. Цього результату вдалося досягти за допомогою платформи PacBio, яка дозволяє секвенувати велику кількість фрагментів одночасно. Проте, ученим знадобилося виокремити 72 мільйони ділянок ДНК, щоб потім інша програма змогли "зшити" їх воєдино.

Потім, в ході аналізу геному, дослідники виявили декілька унікальних для мексиканської саламандри та інших амфібій генів, які експресуються в процесі регенерації. Цікаво, що гени PAX3, які вважалися раніше життєво необхідними для розвитку організму, повністю відсутні у цих тварин, а їх функції виконує споріднений ген PAX7.

Зрозуміло, до появи можливості регенерації кінцівок людям ще дуже далеко, але секвенування геному аксолотля - великий крок до розуміння того, як ця здатність розвивається і функціонує. А в найближчому майбутньому завдяки цьому відкриттю вчені зможуть знайти нові методи загоєння ран і відновлення пошкоджених тканин у людей.

Довідка:

Секвенування ДНК — набір біохімічних методів встановлення послідовності нуклеотидних основ ДНК: аденіну, гуаніну, цитозину і тіміну. Послідовність ДНК кодує спадкову генетичну інформацію живих клітин та деяких органел, що закладує основу програм розвитку всіх живих організмів.