Люди випадково або навмисно заносять на нові території рослини, які раніше мешкали в інших ареалах. Деякі види стають інвазійними: вони прекрасно освоюються на новому місці, витісняють місцеві рослини, руйнують екосистеми і стають небезпечними бур'янами, які складно побороти. Бур'яни заполоняють поля і гублять урожай, а розростаючись в містах, викликають полінози — сезонні напади алергії на пилок.
Перед вами список найнебезпечніших інвазійних рослин — рослин-переселенців, які витісняють місцеві види.
1. Клен американський, або клен ясенолистий
Клен американський (Acer negundo)
Цей клен мав би мешкати лише в Північній Америці — від Скелястих гір до Атлантичного узбережжя і від Канади до Флориди, але в кінці XVIII століття люди завезли його до Європи. Зараз він один з найбільш інвазійних видів дерев у Євразії. Американський клен висаджували у містах, але ідея виявилась не найкращою: дерево швидко росте, розмножується самосівом і регулярно плодоносить. Цей клен давно вийшов з садів і парків і пригнічує аборигенні рослини: інтенсивно займає і затінює території. Клен ясенолистий негативно впливає не тільки на інші дерева і трави, а й на людину: його пилок — сильний алерген. Найефективніший спосіб боротьби з цим бур'яном — вирубувати ще молоді деревця.
2. Борщівник Сосновського
Борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi)
Природний ареал борщівника — Кавказ і північний схід Туреччини, але зараз він зустрічається в Україні, Естонії, Латвії, Литві, Польщі, Білорусі, Росії і на сході Німеччини.
Після Другої світової війни борщівник Сосновського намагались вирощувати як силосну рослину, але від цієї ідеї довелось відмовитись: сік борщівника містить фотосенсибілізуючі сполуки фуранокумарини, які при потраплянні на шкіру підвищують чутливість до ультрафіолету і викликають фотодерматоз — сильний сонячний опік, який може дійти до пухирів і запалення. Якщо на шкіру потрапив сік борщівника, закрийте це місце від сонячних променів, промийте водою з милом і змастіть кремом від опіків.
Борщівник Сосновського легко дичавіє, витісняє інші види і руйнує екосистеми. Культивована земля його приваблює не так сильно, зате борщівником заростають покинуті поля, узбіччя доріг, береги річок і пустки. Щоб контролювати популяцію борщівника, створюють спеціальні карти його поширення, а потім з корінням знищують зарості. Для кращих результатів рекомендується застосування гербіцидів.
3. Амброзія полинолиста
Амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia)
Цей північноамериканський вид росте в Канаді і на сході США, а з XIX століття і в Європі. Амброзію полинолисту можна знайти майже на кожному смітнику, узбіччі або пустці на території колишнього СРСР. На полях цей вид особливо заважає яровим культурам і соняшнику: амброзія висушує ґрунт, забираючи всю воду.
Пилок амброзії дуже сильний алерген. Щоб не допускати поширення амброзії, потрібно правильно чергувати культури, обробляти ґрунт і доглядати за посівами, а в містах — часто викошувати траву.
4. Злинка канадська, або пушняк канадський
Злинка канадська (Erigeron canadensis)
Батьківщина злинки — Північна Америка, а в XVII столітті її завезли в ботанічні сади Європи як екзотичну рослину. Зараз її можна знайти навіть в Австралії та Японії. Злинка канадська — бур'ян більше 40 культур, швидко розростається на занедбаних полях, а її листя може викликати подразнення шкіри.
Зі злинкою борються за допомогою гербіцидів, але багато популяцій цієї рослини вже виробили стійкість до хімікатів.
5. Чорнощир нетреболистий
Чорнощир нетреболистий (Cyclachaena xanthiifolia)
Чорнощир нетреболистий зараз присутній на всіх континентах, але його батьківщина теж Північна Америка. Ця рослина викликає масові напади важкої сезонної алергії. Чорнощир не поїдає худоба, і він легко витісняє місцеві види, є бур'яном соняшника, кукурудзи та овочів.
Цю рослину потрібно скошувати, і проти неї можна застосовувати гербіциди.
6. Елодея канадська, або водяна чума канадська
Елодея канадська (Elodea canadensis)
Це водна рослина з Північної Америки — дводомна, але в Євразію занесли тільки жіночі екземпляри. Вона зустрічається в різних водоймах: річках, ставках, озерах, струмках, каналах, водосховищах і болотах. Елодея канадська — сильний конкурент і легко витісняє аборигенні види. Густі зарості елодеї в стоячій водоймі можуть погубити багато риби і перешкодити плаванню човнів та катерів.
Для контролю за елодеєю осушують і прочищають канали та фільтрують воду, застосовують гербіциди і розводять рослиноїдних риб, а от намагатись «прополоти» водойму від заростей не варто: це неефективно.
7. Галінсога дрібноквіткова, або незбутниця
Галінсога дрібноквіткова (Galinsoga parviflora)
Ця рослина прийшла в Європу з гірських районів Мексики в кінці XVIII століття. Галінсога — злісний бур'ян зернових культур і ріллі, квітників, газонів і залізничних насипів.
Галінсога дрібноквіткова швидко поширюється і стає домінуючим видом. Вона заглушає моркву, петрушку, буряк, картоплю, помідори. Крім того, ці рослини — хазяїни комах, вірусів і нематод, що знищують урожай зернових культур.
Щоб не допускати поширення бур'яну, потрібно глибоко орати ґрунт, вчасно сіяти культурні рослини, проводити прополку. Можна застосовувати гербіциди.
8. Нетреба ельбська
Нетреба ельбська (Xanthium albinum)
Нетреба походить з Центральної і Південної Америки, зараз розселилась по Євразії — від Великобританії до Кореї. Ця рослина віддає перевагу піщаному ґрунту, зустрічається уздовж доріг і в міських умовах, але в основному приносить шкоду, руйнуючи річкові пляжі і поля сої. У деяких людей від торкання до нетреби ельбської з'являється дерматит, а у овець, які пасуться на зарослих нетребою пасовищах, псується шерсть.
Чисельність нетреби ельбської успішно контролюють за допомогою гербіцидів.
9. Ячмінь гривастий
Ячмінь гривастий (Hordeum jubatum)
Природний ареал ячменю гривастого — північна частина Північної Америки і північний схід Азії, а в даний час цей вид зустрічається в багатьох країнах Європи. Росте на залізничних коліях і піщаних пустирях, а багато дачників вирощують його як декоративну рослину. Ячмінь гривастий — бур'ян посівів, особливо в регіонах з піщаним ґрунтом. Якщо ячмінь гривастий потрапить в корм, він може викликати у коней і худоби занепокоєння, подразнення травного тракту і навіть виразки.
Для боротьби з ячменем гривастим успішно використовують обробку полів і залізничних насипів гербіцидами.
10. Стоколос покрівельний, або анізанта покрівельна
Стоколос покрівельний (Anisantha tectorum)
Цей вид мав рости тільки в південних районах Східної Європи, Центральної Азії та Середземномор'я. Зараз стоколос покрівельний як інвазійний вид відзначений в Північній Америці і північних районах Європи, в Південній Африці, Японії, Китаї, на Гавайських островах і навіть в Австралії і Новій Зеландії. Зустрічається на залізницях, піщаних берегах річок, пустирях, пасовищах і полях. Влітку сухі пагони стоколосу покрівельного легко спалахують і призводять до пожеж.
Тварини, що поїдають зріле насіння стоколосу з сіном, часто травмуються: жорсткі ості легко проколюють слизову оболонку в роті, горлі і кишечнику домашньої худоби. При засміченні полів стоколосом урожай пшениці може скоротитись до 90%.
P.S. Працівники Національної мережї інформації з біорізноманіття збирають дані для Національної бази даних чужорідних видів і просять долучатись усім небайдужим. Вони поширили два випуски інвазійних видів у форматі PDF (ч.1, ч.2)
| 
